Проблеми водневої енергетики викликають нині великий інтерес у світі та особливо актуальні для України у зв'язку з пошуком альтернативних екологічно чистих відновлюваних джерел енергії.
Як паливний матеріал пропонується використовувати водень, видобутий із сірководню H2S, яким, починаючи з глибини 150…200 м і до глибин порядку 2 км, насичені води прибережної зони Чорного моря. У роботах [1(2006),16(2006)] оцінено, що практично невичерпні природно відновлювані запаси сірководню акваторії (~50 млрд. тонн при щорічному надходженні ~5 млн. тонн) можуть дати суттєву добавку в енергетичний баланс України (до 10% енергії, що виробляється вітчизняними АЕС) з одночасним вирішенням екологічних і соціальних проблем акваторії Чорного моря.
У 2006 р. в НВК ВДЕРТ розпочато комплексні дослідження проблем промислового використання сірководню чорноморської зони та розробка концепції сірководневого енергогенеруючого комплексу (СВЕК). Проведений аналіз показав [1(2006)], що економічно ефективне використання сірководню у водневій енергетиці можливе лише за умови вирішення комплексу технологічних завдань, які включають: (а) підйом насичених H2S водних мас з великих глибин, (б) виділення сірководню з води, (в) виділення водню з H2S з одночасною утилізацією сірки та (г) повернення очищеної води в акваторію з максимальною рекуперацією енергії.
Питання енергозбереження виникають на кожному з цих етапів, з яких найбільш енергоємним є перший. Нами запропоновано використовувати для підйому насичених сірководнем водних мас фізичні принципи енергозберігаючих технологій фонтанного підйому, що широко застосовуються в нафтогазовій промисловості. Розроблена гідродинамічна модель показала, що фонтанний підйом може бути здійснений завдяки природній газонасиченості вод сірководнем через наявність градієнта його концентрації за глибиною. У межах цієї моделі передбачено явище гістерезисної залежності тиску у фонтанному підйомнику від глибини його занурення, оцінено перепад тисків у підйомнику (~0,1 МПа, що відповідає підйому насичених вод на висоту до 10 м) і можливості подальшої рекуперації енергії піднятих водних мас на енергогенеруючому обладнанні.
Для вирішення завдання отримання водню з H2S розглянуто методи радіолізу сірководню [17(2006)] і показано, що вони мають високу ефективність виділення водню — до 50% при дії іонізуючого випромінювання у присутності оксиду вуглецю. Проведено розрахунок продуктивності радіаційної технології переробки сірководню, визначено параметри необхідного джерела випромінювання, необхідні значення поглинутої дози та радіаційний вихід продукту переробки.
Поряд з технологіями отримання вивчалися і методи акумулювання та зберігання водню для застосування як вторинного енергоносія та моторного палива [2(2006),3(2006),18(2006)]. Особливу увагу приділено аналізу перспектив металогідридного методу зберігання водню та використання для цього вуглецевих наноструктур. У співпраці з ІФТТМТ ННЦ ХФТІ отримано перші результати експериментальних досліджень кінетики сорбції-десорбції водню цирконієвим сплавом складної стехіометрії залежно від температури, і виявлено ефект активації сплаву при першому насиченні воднем [18(2006)].